Головна » Iнтерв'ю

ЩЕДРА НИВА ПСП «ШЕВЧЕНКІВСЬКЕ»

19/11/2010

Усе життя Миколи Петровича Винника пов’язане із роботою на землі. За його плечима – 35 років праці у Києво-Святошинському районі: від бригадира тракторної бригади до директора ПСП «Шевченківське». Тернистим був шлях становлення цього приватного сільгосппідприємства. Є проблеми й нині. Проте М. Винник не звик опускати рук. Каже, що завжди сподівається на краще. Спілкуєшся із таким господарем й мимоволі думаєш, що навіть очі його випромінюють позитив…
- Отже, Миколо Петровичу, Ви заснували ПСП «Шевченківське» у 2002 році. Що спонукало до цього? Й у яких напрямках працює підприємство нині?
- Відкриття ПСП було на потребі часу. У 90-х роках я працював у радгоспі ім. Т. Шевченка, що пізніше реформувався у КСП. Затим відбулось розпаювання. У мене було власне бачення того, як треба господарювати, та й освіта у цій справі – не останній фактор (закінчив Харківський інститут механізації і електрифікації сільського господарства). Напрямки діяльності підприємства – тваринництво й рослинництво. Сьогодні господарство обробляє більше двох тисяч гектарів землі, у тому числі орендуємо її у Фастівському районі. Сіємо пшеницю, ячмінь, кукурудзу, жито й овес. Цього року врожайність пшениці була непоганою – 30 ц/га. Усього вирощували її на 380 гектарах. Ще займаємось садівництвом. Маємо 165 га старих садів. Нині підростає й молодий інтенсивний сад – на площі понад 100 га. Це яблуні, сливи, груші, черешні й абрикоси. Приносить певний прибуток малина та смородина. Наша гордість – «королева ягід» – полуниця. Вирощуємо її за сучасним методом із застосуванням крапельного зрошення. Плодоносні сорти – «Мармелада», «Хоней» та «Альбіон».
- А як щодо овочевої групи?
- Звісно, вирощуємо й овочі. Спочатку у теплицях (вони займають площу 0,8 га) сіємо насіння на розсаду. Коли прийде час – пересаджуємо її у відкритий грунт. Перець, баклажани, томати, огірки, капуста… Маємо все. Зрозуміло, передусім потрібні робочі руки. Господарство давно співпрацює із постійними бригадами, що приїздять на сезонні роботи. Обов’язково укладаємо офіційні договори. Піклуємось про надання житла й забезпечення харчуванням. Люди вдячні й працюють сумлінно.
- Миколо Петровичу, чи легко вирішується питання реалізації вирощеного? Де шукаєте ринки збуту?
- Наша овочева продукція представлена на ринках Києва і області. Маємо магазини у Гореничах й Гнатівці. Крім цього, укладаємо договори на реалізацію з торговим комплексом «Білла». А молоко йде на переробку до ЗАТ «КАГМА». Здаємо його 120 т на місяць. Ще молоко купує населення.
- Тваринництво – завжди особлива тема розмови. Адже, не секрет, що нині поголів’я корів у державі зменшується. Відмовляються утримувати «годувальниць» й на приватних подвір’ях. Скажіть, яка чисельність стада у Вашому господарстві та які надої?
- Утримуємо 300 дійних корів й 400 голів молодняку. Від однієї корови отримуємо 3500 т молока на рік. Господарство спромоглося побудувати потужну доїльну залу й купити обладнання фірми «Делаваль». Дійка здійснюється двічі на день, завдяки роботі лише двох операторів. Тобто, економічно обґрунтовано й по-сучасному. Молоко на якість перевіряють в лабораторії ПСП. А опікуються тваринами ветлікар Микола Миколайович Рудник, головний зоотехнік Ганна Станіславівна Юхимович й технік штучного осіменіння Людмила Володимирівна Дуплій. До речі, вона – багаторазовий чемпіон України на конкурсах із свого фаху. Узагалі, в господарстві працюють досвідчені спеціалісти. Наприклад, мій заступник, Юрій Володимирович Тимошенко, добре знається на усіх проблемах господарства й уміє їх вирішувати. На нього впевнено можна покластися. Також знавець своєї справи й головний інженер Віталій Григорович Серединський.
- До речі, скільки одиниць техніки маєте у господарстві?
- Зо два десятки тракторів та комбайнів, сівалки, вантажні машини, силосозбиральний «Ягуар-680″. Із новітньої техніки – трактор «Кейс-310″. Чудова машина… Але із деякими «дорученнями» найкраще справляються наші незамінні помічники – коні. Маємо їх аж п’ятеро.
- Відчувається, що Ви дуже любите свою справу. Впевнена, що ПСП відмічено якимись нагородами, чи не так?
- Маємо Дипломи I, II й III ступеню – за високий рівень вирощування племінного молодняку ВРХ молочного напрямку продуктивності. Ці нагороди ПСП отримувало як переможець виставки «АГРО-2007″.
- Напередодні Вашого професійного свята не хотілося б говорити про проблеми. Та, на жаль, вони є у кожній роботі…
- У червні цього року великої біди наробив град. Було пошкоджено плоди абрикосів, черешні, вишні… Серце краялось. Пізніше зібрали те, що залишилось. Стихія завдала господарству збитків на 4 млн. грн. Крім того, уже два роки поспіль – неймовірно спекотне літо, що несприятливо для врожаю. Та, на превеликий жаль, держава не передбачає допомоги сільськогосподарським підприємствам. Хотілося б, щоб, врешті-решт, до проблем сільгоспвиробника повернулися обличчям… Немає особливого прибутку й від реалізації молока. Але відмовитись від утримання худоби рука не підніметься – це і престиж будь-якого господарства, і користь людині. Пам’ятаю, як ми рятували корів із інших господарств. Забирали їх напівголодними, але не пускали «під ніж», аби зберегти поголів’я. Тепер маємо таких красунь, що око радіє… У Європі для розвитку сільгосппідприємств видають кредити під мінімальні відсотки. А у нас що діється? Треба допомагати сільгоспвиробникам. Наприклад, зменшити податки чи впровадити дотації. Тоді буде хліб і до хліба. Працювати ж на землі для мене і моїх колег – це щастя і радість.
- Миколо Петровичу, дякую Вам за змістовну бесіду. Щедрої Вам ниви.
Людмила ПЛАХОТНА

--> -->