Головна » АПК

СГК «РУБЕЖІВСЬКИЙ»: СЕКРЕТ УСПІХУ

19/11/2010

Початок відродження сільськогосподарського підприємства в Михайлівці-Рубежівці датується 2002 роком. «Тоді починали з малого. На підприємстві працювало лише п’ятеро осіб: директор, двоє в полі та двоє на складах», – пригадує діючий керівник СГК «Рубежівський» Андрій Помазан. На перший погляд, видавалося неможливим зрушити з місця заржавілого воза. Та надтитанічні зусилля дали свій результат. Нині підприємство є одним із найкращих в районі в галузі овочівництва. Переломним став 2004 рік, коли в господарство інвестувалися певні кошти та було закуплено необхідну для роботи техніку.
- Значною мірою нам допомогла співпраця з компанією «Крафт», для якої ми почали вирощувати чіпсові сорти картоплі, – розповідає Андрій Сергійович. – Спочатку вирощували продукцію лише на 30 гектарах. Зараз же ми обробляємо 450 га, із яких на 215 га – овочі (із них 140 га – картопля), решта площ – під зерновими. Спочатку дійсно було дуже складно. Катастрофічно не вистачало коштів. Доводилося постійно брати кредити, адже оновлення потребували й зрошувальні системи, і складські приміщення. Можна сказати, починали все з нуля.
2010-й увійде в історію підприємства, як перший рік, коли СГК «Рубежівський» відмовилося від кредитів. Попри не досить сприятливі погодні умови, цьогорічні врожаї не поступаються показникам минулого року. Господарі михайлівсько-рубежівського підприємства пояснюють такий успіх просто – головне це дотримання технологій. В овочівництві тут використовують виключно голландські та німецькі сорти. На жаль, за умов занепаду вітчизняної науки, українська селекція значно поступається закордонній. Тому перевагу в СГК «Рубежівський» надають саме європейським сортам. «Ми взагалі намагаємося весь технологічний процес максимально наблизити до європейських стандартів. В інших країнах не існує такого поняття, як врожайний чи неврожайний рік. Є план, який можна виконати, жорстко дотримуючись технологій, – пояснює Андрій Помазан, – наш досвід підтвердив цей принцип».
Так, цього року в СГК «Рубежівський» в середньому з гектара збирали до 80 тонн моркви, 35-40 тонн картоплі столових сортів. Вдалося втримати на рівні минулорічних показників й врожайність капусти, буряка та цибулі. До речі, останньої тут найбільша площа в районі – 25 гектарів.
Зрозуміло, що такі врожаї потребують відповідних умов зберігання. Останні роки саме вирішенню цього питання приділялася значна увага. Приміщення МТФ було переобладнане в пристойні склади, в яких нині можна зберігати до 6 тисяч тонн овочів. Половина цієї продукції знаходиться в овочесховищах, обладнаних активною вентиляцією. Крім того, близько 2 тисяч тонн продукції може зберігатися в складських холодильниках. В першу чергу мова йде про моркву, адже саме цей овоч потребує особливих умов зберігання. Єдиною проблемою на шляху вирішення цього питання є перебої з енергозабезпеченням. Однак Андрій Сергійович щиро сподівається, що вже наступного року ситуація зміниться. А поки моркву доводиться зберігати в спеціально облаштованих погребах.
Попри те, що овочівництво є досить витратною галуззю сільськогосподарської діяльності (у порівнянні із вирощуванням зернових, вона потребує в десять разів більше коштів), питання про перепрофілювання в СГК «Рубежівський» поки не розглядається. Досвід показує, що краще сконцентровувати зусилля на якійсь одній галузі. Однак не варто зосереджуватися на вирощуванні однієї культури. Як каже Андрій Помазан, в умовах сучасного ринку необхідно мати асортимент продукції і налагодити взаємовигідні відносини з оптовиками.
Щоправда, керівник СГК «Рубежівський» відзначає й інший факт. На жаль, поки що сільгоспвиробнику складно стати переможцем тендерів, які, приміром, забезпечують сільгосппродукцією соціальні заклади. Хоча, зрозуміло, що ціни виробника є набагато прийнятнішими, ніж посередників. Приміром, СГК «Рубежівський» продає моркву за ціною 1,7 грн. за кг, а картоплю – по 3 грн. за кг.
Серед проблем, які нині хвилюють михайлівсько-рубежівського сільгоспвиробника – це збільшення посівних площ. Певно, це питання є одним із найскладніших, адже всі угіддя, які обробляє СГК «Рубежівський», орендовані. Дефіцит землі особливо відчувають сільгоспвиробники пристоличних районів, де її вартість є найбільшою.
Однак попри всі жорсткі умови виживання національного сільгоспвиробника, досвід михайлівсько-рубежівського господарства є показовим. Підняте з руїн та модернізоване виробництво, на якому нині працює близько 40 осіб, спромоглося за досить короткий термін стати самодостатнім та успішним підприємством, на якому дбають не лише про якість своєї продукції, а й про соціальний захист працівників.
- З 2002 року у нас не було жодної затримки із виплати заробітної плати, – розповідає Андрій Помазан. – Більше того, працівники господарства отримують премії, а приїжджим фахівцям надаємо кімнати в гуртожитку, що знаходиться на території нашого підприємства. Під час сезонних робіт також забезпечуємо працівників триразовим харчуванням.
Дбають представники СГК «Рубежівський» і про розбудову населеного пункту, на території якого знаходиться підприємство. Постійно матеріальна допомога надається Михайлівсько-Рубежівській школі, сільській церкві, іншим соціальним об’єктам села.
На завершення моєї розмови із директором підприємства, Андрій Помазан розповів одну бувальщину. Ще в 2006 році він разом з іншими представниками вітчизняних сільгосппідприємств став учасником семінару, присвяченого розвитку тваринництва, який відбувся в Данії. Уважно слухаючи лектора, Андрій Сергійович раптом помітив, що двоє маститих колег без цікавості позіхають. Коли поцікавився, чому чоловіки нудьгують, ті відповіли, що все це вони читали ще в інститутських посібниках 70-х років. Тоді запитав: чому ж в такому випадку українські сільгосппідприємства потерпають? Відповідь була банальною:
- Так по писаному ще ж і робити треба.
- Відтоді зрозумів, що секрет успіху криється в прозаїчних речах: мало знати, слід на практиці застосовувати знання, одним словом – працювати. Ось і весь секрет успіху, – підсумував Андрій Помазан.
Катерина ОСАДЧА

--> -->